Я віднайду тебе у снах забуто-ніжних,
Які все рідше бачаться мені...
У вимірах галактик центробіжних ,
В прирученому предками вогні...
Я віднайду тебе на згарищі надії,
В останнім недописанім листі;
У блискітці, що в попелі жевріє,
В моєму непідйомному хресті...
Я віднайду тебе в піснях ранкових сонця,
Що жайвором бринять у небесах,
В дощу краплинці на моїй долонці,
В посріблених пташиних голосах.
Я віднайду тебе... Я вірю в свої сили,
В свою удачу і свою любов...
Я віднайду... Я так цього просила
У Майстра основних світобудов...
Думаю, після таких пошуків, коли тобі допомагали усі сили природи і навіть сам Майстер ти вже віднайшла того єдиного, котрий надихає на такі прекрасні рядки. а може?..
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Его искала даже под кроватью,
В шкафу кухонном - между солью с перцем.
И в шифоньере - среди пёстрых платьев,
И у плиты, где кот мой любит греться.
На улицах, средь звёзд и под водою,
В ночах и днях, дождях и снегопадах.
Нашла...
И потеряться не позволю.
Нашла - чтоб навсегда мы были рядом.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
під диваном і під ліжком, у саду, в дуплі глибокому, у відрі, в кутку, де діжка, у Дніпрі шукала надширокому.
"Я віднайду... Я так цього просила У Майстра основних світобудов..."- я впевнена,що ваші прохання неодмінно були вислухані і вас саму вже шукають! Гарно-гарно!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Христинко! Я вже знайшла, 16 років тому. Це так, на душу лягло.