Ген, коло річки,
Де лелеки-крани
І срібнотрав'я
Килим навкруги,
Лягли спочити
Голубі тумани,
У голови поклавши
Береги.
Що снилось їм, -
Не відаю, не знаю:
Людські, можливо,
Радощі й жалі,
А може мрія
Сонячного краю,
Що колоском
Схилилась на стеблі.
О, Земле рідна,
Материнська ниво,
Квітуй у веснах,
Зоре, осяйних.
Із див для мене
Ти найбільше диво,
Найбільша радість
З радостей земних.
Дуже красиво!
