Я вас на жаль не розумію,
Не розумію ваші я слова.
Про мир в душі я мрію,
А ви така вся ділова.
Прошу подивітесь у вікно,
Там осінь в танці розгулялась.
Одягла землю у жовте сукно,
А сама же листя одягалась.
Забудьте про усі Земні турботи,
Життя одне і ним живіть.
На ноги одягайте боти,
І на двір гуляти ви ідіть.
А вас там зорі зустрічають,
І Місяць передає привіт.
Вам свою красу дарують,
Кладуть до ваших ніг весь світ.
Вони ніколи не покинуть вас,
Вночі ваш сон тихо стережуть.
Дар'ять сотні,тисячі прикрас,
Які тисячоліття для вас бережуть.
Від них,ви не почуєте злих слів,
Не почуєте образ і звинувачень.
Відношення не відчуєте гордих королів,
А тільки сотні слів пробачень.
Ви в них, бачите лиш пустоту,
Для вас вони лиш тільки зорі.
Які лиш відбивають золоту,
Красу в блакитному морі.
І чомусь ви бачите лиш чорне,
І відчуваєте лиш біль.
Коли біда у покривало одягає,
Та на душевну рану сипле сіль.
І ви не бачите краси у дні,
Що для вас усердно усміхався.
Для вас і квіти всі сумні,
Хоча і дощ в вас закохався.
Вас полюбили всі вітри,
Що аромати в руки дар'ять.
І Сонця промені за вами йшли,
Бо тільки вами мар'ять.
Але чомусь не помічали ви любові,
Що світ довкола вам дарив.
Дні бувають кольорові,
А не суцільни же обрив.
Дякую!!
