Ви тут непричетні,
ви тіні німих епілогів
як постіль в лікарні,
з пом'ятим обличчям доріг
уся ця свобода -
апріорі занадто убога
і ваше бажання -
не надто надійний нічліг.
ви втома ідей,
спорожнілозабутих шаблонів,
намарні амбіції
стихлих до крику епох
у вашому горлі -
томлінння старих коридорів,
яких так замало,
щоб ділитися всоте на двох
вам тут не відчинять,
забута вже ваша хвилина
незмога до звершень
розмотує втоптане дно
ви десь поза часом,
в забитих запліснявих ринвах
ви ті, що є вчора,
ви ті, що "колись" і "давно".