Блукає Місяць небом,
Розмовляючи з дощем.
Гуляє вітер степом,
Прохолодним, сірим днем.
Тишу розбиває грім,
Повітря розриваючи довкола.
І заганяє мама сина в дім:
"Хутчіш, промокнеш же Микола".
Звірята теж усі сховались,
Зайчиха пригортає зайчинят.
А десь під дощем же закохались,
В пару, милих синіх оченят.
А хтось десь у самоті,
В долоні краплі ловить.
Під дощем тяжко бути сироті,
З тобою ніхто не заговорить.
У дворі паперові кораблі,
Бороздять води невідомі.
Шукають крапельку землі,
Із небес упавшому морі.
А краплі все летять й летять,
Розбиваючись у склі.
За горизонтом мерехтять,
Промінці, загублені в дощі.
