Дощі все далі течуть по поламаних карнизах
хоч починають вранці, та кочують вони аж до ночі
і наче б хотілось вгору, та знову пливуть донизу
по старих рамах, мов по ключицях, бажаних та жіночих
мов старі пілігрими, що знову рушають в дорогу
шукаючи чуда поміж грішної недосвятості
я бреду вулицею, що веде подалі від втоми
у тінь власної надспроможності чи бодай вартості
у нинішніх споминах вчорашньої миті про завтра
шукаю той сенс під старою стріхою спогадів
цей світ артефактів нічого без тебе не вартий,
жодних правдивих свідчень чи фальшивих поглядів
наслідки від розмов породжують порожні пляшки
все моє сумління у склянці на дні поміж кави
і, маючи вибір, нам потрібно обирати "іти"
і, маючи море, нам потрібно шукати причали.