пізно.
та не лягаю спати,
і літери не йдуть за грати,
поки не згасне остання нота,
не закрию жодного я ока.
дощу нема,
мабуть даремно,
міг би піти, все одно темно,
не було б видно його сліз
за муром крадених валіз.
остання крапля мої ночі
пити просить,
жити хоче,
заливаю її бридким ромом,
стан важкий,
вона у комі.
зірок нема,
мабуть так треба,
не видно окупованого неба,
захопленого сонця,
вітру.
і дощ пішов так непомітно...
