Київ зустрічає розкішним віялом запахів
прокурених в тамбурі тіл
блювоти ранкової
кави і чаю
парфумів Шанель і О-зон
я тягну у руках власну творчість
диски
два зшитки прози
і вірші старі й нові
всього кілограмів зо п’ять
тримаю в пакеті у лівій руці
й у сумці через плече
сідаю на лавці біля метро „Університет”
і пишу цього вірша
а поруч видзьобують каналізацію галки
і голуби
випрошуючи у поета кілька ранкових крихт
ще тільки сьома ранку
а я вже видаю з себе генія
втягуючи дим „Галуаз” і відсьорбуючи з фляшки коньяк
біло-зелено-жовто-прозоре місто
дивиться лагідно і водночас прискіпливо
зиркають невдоволено помаранчеві прибиральники
сиві бомжі і вокзальні принцеси
пропонуючи поглядом втіху
в обмін на блиск порожніх пляшок
цей патруль здивовано спостерігає за мною
і лиш набурмосений горобець
що присів праворуч на лавку
розуміє
що я віддаю цьому місту останню надію
збрка "Небесний оркестр"
