ви знову в мені - мої тихі посірені миші
складаєте оди розпусних могильних прощань
невтомно і вміло гризете усю мою тишу
щоб випити вкотре весь трунок із моїх чекань
всі ваші орбіти - примари, утопії світу
історії блазнів і їхні химери зі снів
вони ваші в'язні, скульптури застиглого міста
ламають канони у світлі незрячих богів
ви знову мов тіні, що лізуть в прочинені вікна
паломники світу, догматики нових ідей
пророки й творці, не засушуйте втомлені квіти
хай ті знов проростуть
у силі
свої́х
надлюдей