Сумбурно мерехтять вогні старого міста,
Я з ними уночі лишився сам-на-сам.
У пам’яті спливе твій образ променистий,
Цей сонячний овал і очі-небеса
Щось глибоко в мені затиснуть у лещата,
Занурять всі думки в любовну каламуть.
Нестримно закортить єдиного бажати:
Нехай розлуки нас назавжди оминуть.
В уяві обійму до болю рідну постать
І спрагло пригублю твоїх медових вуст.
До тебе крізь терни продертися непросто,
Аби лиш на шляху не загубити глузд.
20-21.01.2016 р.
