врятуй від чорних собак
на білому сніжному полі
писатимемо по снігу
найпотаємнішу долю
зігрій мене
поночі
там де вітри шепочуть
про холод
і зовнішнє
що розірвати хоче
обіймами перевтілень
відкриємо нові зорі
їх не побачать ті
що вже давно сторонні
ми переносим мить
у найбілішу темінь
як переносим сни
у надреальну дійсність
зліпи зі снігів цей світ
і байдуже що розтане
усе розтає колись
відлигою розквітає
тікає поволі вглиб
океанічні далі
але ж і океан живе
мушлею засинає
її хтось колись знайде
як сувенір залишить
і кожної ночі мушля
привідкриває світ
співає літепло
тихо
колиска зимових вод
а вдень замикає вхід
вдає що давно вже
мертва
вдає що давно вже
літо
та океан живе
собі тихо далі
у тій все ще закритій мушлі
чи
вже
давно
окремо
?
файно дуже 
