Колись буває мимоволі
Приходить думка вогняна
Чи маєш ти всього доволі
Того, що так душа бажа твоя?
Чи ти живеш на цьому світі
Щоб їсти, пити, спати,
Походити погуляти?
А життя…воно ж проходить,
Не залишаючи слідів,
Коли живеш отак безслідно
Не помічаєш ти слідів,
Які тобі даються з неба,
Щоб ти обрав собі той шлях
Колись же з’явиться потреба
Не бути схожим на невдах.
