Я літаю з тобою супроти земного тяжіння
І нехай замість крил маю лиш дві маленькі руки,
Я піду за тобою без всякого того сумління,
На зло всім пересудам, що плетуть у кутку павуки.
Я не бачу нічого, лишень твої очі зі мною,
В них живе весь мій світ, відзеркалення моїх надій,
Від моєї любові до тебе — земля стала вже затісною,
Ти мій спутник усюди й учасник життєвих подій.
Я літаю з тобою, бо серце моє має крила
І відлуння його окриляє все тіло моє,
Я в польоті з тобою підняла всі свої вітрила,
Ми на хвилі одній ловим щастя своє неземне.
Коли погляди наші сплелися в обіймах ночі,
Коли струни душі починають з аккорда одного,
Коли наші тіла до бессоння такі охочі,
Щоб відчути той присмак кохання надміру живого.
Я взлітаю у вись, нехай кажуть що падати буду я довго,
Ти зі мною летиш й не відпустиш моєї руки,
В один одного — ми, й не потрібно нам більше нічого,
Ми закохані люди, а отже, такі диваки.
02.01.2016 р.
Юлю, майстерність твоя зростає. Молодець! Зокрема прекрасно звучить:
Коли погляди наші сплелися в обіймах ночі,
Коли струни душі починають з аккорда одного,
Коли наші тіла до бессоння такі охочі,
Щоб відчути той присмак кохання надміру живого.
Юлія Нова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
