Розсипаюсь рядками емоцій на білий пергамент
І сплітаю мереживо дивних в тумані думок,
Відшліфовую спогадів наших плетіння орнамент,
Зберігаю на тілі своїм з поцілунків вінок.
Струменіє зоря, а вогонь наш ніяк не згасає,
Наша тиша жива, не потрібно цих лишніх слів,
Лиш з тобою табу моє вічне ущент вибухає,
Ми знайшли своє море для наших німих кораблів.
Ти мене відчуваєш і я доторкнуся до тебе,
Твій півпогляд миттєвий у пам'яті я збережу,
І відбиток очей твоїх кольору хмарного неба,
Перетнув паралелі і грані мого рубежу.
Лиш для тебе відкрита назавжди моя терпка сфера
І тремтить від нічного бажання її пуста ніша,
Відшукали ми щастя своє без підсказок суфлера,
Я твоя назавжди! В небесах, на землі найтвоїша!
02.01.16 р.
