Вуста твої, медово-п"янкі, потонули в трояндових пелюстках моїх,
Застигли густим медом цілунка... в незбагненній небесній таїні на зорі,
В потоці чарівних флюїдів весни, яка вже бринить для закоханих всіх,
Розливається хмільно-прянно по тілу, торкається серця в шепоті вітрів.
Та для душі ще дуже мало, розстібнутих гудзиків ванільного неба,
Потоків сонячної прани...вона хоче розмаю, полинути до раю,
Купатися в серпанку на хвилях кохання, а не в згубному трунку пекла,
Слухати сонети солов"я в зелених дібровах, гаях...Я так воскресаю.
В обіймах рук твоїх сильних, я тремчу, колотиться серце, десь, всередині,
Плавиться мед , стікає лавою в кожну клітину й немає тієї сили
Щоб протистояти потоку...він несе...і не видно барв , а тільки тіні...
Люблю! Насолоджуюсь обіймами й цілунками ...Які ж то миті красиві!
Ловлю ці миті в травах росяних, у веселці, після дощу, у кульбабі
Сонцеосяйній на моріжку, в духм"яному бузку, у всьому, що й не осягну,
У м"яті, в любистку, в дзвіночках конвалії, в зеленокосій вербі...В собі...
О, Боже! Як я тебе люблю за цю красу, за весну, за цю казку чарівну!
*******
Анімація
http://supergif.do.am/load/povsednevnaja_animacija/vesna/vesennij_poceluj/2-1-0-29154
Дякую Надіє! 
Мрії одні 
А чого сльози? 
