Картини пастельні…
Невиразні… як знайти
стежки призабуті до серця чорничного літа?
(…скажи лиш, мольфаре, чи вмієш ридати ти?
Чи плаче лише
смерекова твоя трембіта?...)
Відлий мені трунку
незнаних твоїх пустель.
І випусти коней на волю вогненної масті...
А чашу – розбий об вершини карпатських скель
на сонячні друзки…
хай нам буде щастя… щастя!..
Розколоте небо…
Розірване… ти ж – цвіти
у ніч нашу першу… а також в останню, сьому…
Як тиша настане, чи вийдеш назустріч ти?
(… скажи мені лиш, мольфаре…
…………… тай все… по всьому…)
Наталю, як гарно! Особливо шикарно "Стежки призабуті до серця чорничного літа". А скажи, ти граєш на скрипці, чи іншому інструменті? Про нерви не питаю...
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
не граю,Вікторе...не вийшло з цим... я слухаю поезію,як музику (про нерви не скажу )....Щиро дякую ВАМ!
Романтично... Наталі... аж до чортиків (мольфар), думаю що в даному випадку все ж скоріше чаклун...
Фантазерка Ви одначе... А вірші виношуєте, я так не можу... Або зараз, або ніколи...
Чудовий вірш.
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...ні-ні,не треба нам тут ніяких чортиків... це-просто мольфар(чаклун),які ще іноді зустрічаються в Карпатах...і нічого аж такого страшного не роблять,такі майже буденні речі-дощик зупинити,хмарки розігнати,худібку полікувати,кохання повернути...
....до речі,одна цікава деталь-часто мольфари обєднювали в своїх віруваннях християнство і язичество...і використовували обидві ці сили...
Щиро дякую ВАМ,Менестрелю,за небайдужість
Цікава картина спогадів...шкода тільки що надто короткий строк вам був відпущений...
А ті коні,що наче зійшли з полотна Петрова-Водкіна - буремний вогонь пристрасті,чи протесту...Я думаю, вийде.Тим паче,коли така Мавка кличе...
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую тобі,Люда треба буде на полотно подивитись...