Пустіють коридори душі,
Наші двері постійно закриті.
По вулицях серця - одні,
А назовні - цинічно відкриті...
***
Ми думками давно вже не тут,
Наші мрії ще далі.
Наші близькі тепер не прийдуть,
У полоні тяжкої печалі.
***
Й наточене лезо готує нам доля,
Й безкраї та дикі поля...
Ми покірно повірим, що воля;
Головне, щоб душа вам не стала чужа.
***
Щоб не було невдач і провалів,
І важкі не були помилки.
Ми зустрінемось десь на вокзалі,
Непотрібної нам чужини...
***
Ми заб`ємо на двері,
Покинемо коридори пусті
І продовжим у звичній манері,
І залишимось знову одні...
