Оманливий світ…
Де тепло, там лід,
Де сніг, там й струмочок дзюркоче…
Так само й політ - крізь безлічі літ
Приводить додому щоночі…
Глухе забуття…
Таке вже життя.
То тішаться чимсь, то сумують
Крізь стіни й туман гукаю до всіх
У мирі живіть!Та не чують.
Полуда зійде,
Мо’, й спокій прийде,
Та біль не загоїться зроду.
І з трунком гірким останніх подій
Бог врешті дарує свободу.
