Я люблю Україну, безмежно люблю,
Хоч в бога й не вірю, та за неї молю.
Старався на світі по совісті жити,
Хоч щось після себе та й залишити.
Але не судилось того, що гадалось,
Не так вже багато мені і осталось,
Згадати хороше, та смерті чекати,
На тім світі не буду надію плекати.
Життя прожити не поле перейти,
Так треба жити щоб себе десь знайти,
У чомусь та бути людям корисним,
А не підкорятись подіям навмисним.
Все це слова, на жаль, і тільки - от,
Не має ліку всіх людських чеснот.
Сьогодення - сумарне минулого забуття,
І назад більше не буде вороття.
