втікала
від власних думок
шукала
собі порятунку
приспала
свій глузд від чуток
чекала
солодкого тру́нку
забрали
у мене всю міць
топтали
щора́з мою гордість
вкладали
мене доліли́ць
вбивали
по краплі свідомість
боліло
та вже не болить
горіло
пекельно у грудях
німіло
і те́рпло щоми́ть
вмирало
тихенько на людях
дивився
і просто стояв
згубився
в думках і у мові
скорився
і руки ти склав
божився
колись у любові
не вмію
покласти я край
не смію
із тебе спитати
не мрію
здобути свій рай
не вірю
тобі я, мій кате
____________________
11.05.19
