згниє ця осінь_ ляже перший сніг
бинтом стерильним на зашерхлу рану_
ховаючи палітри мілітарні,
вдягаючи у тогу віри гріх_
>
вузлами заплітаються шляхи,
криві дахи / рулади поминальні,
зрадливим поглядом жерці сканують п’яні
змарнілих жертв інфляції пихи_
>
веде в нікуди кожен перший слід,
вгризаються в сумління мертвих душі,
між жорен днів хрустять криваві мушлі
як під ногою порожнистий лід_
>
згниє ця осінь_ змиє бруд надій_
серед повій та блазнів круторогих
складай посвяти цифровому богу
і заздрісно дивись на чорний рій_
