На мить повірю я у казку,
І стане так спокійно й тепло на душі.
І на суху, пустельну землю,
Заглянуть із не звідки, рятівні дощі.
І в ту секунду, буде все гаразд,
Зникнуть із свідомості усі питання.
Та до болі знайому пустоту,
Досі незнайоме, заповнить кохання.
Нехай це буде лиш момент,
Та в ньому я живий і я існую.
Скрізь навколо утворений хаос,
Тебе найду і ніжно поцілую.
