Під сливкою в садочку Петрик вчив урок, тут у холодочку
примостивсь й Дружок. Ой цікава ж яка книжка! Добре, якби
чув ще й Тишко. Та Петрик голосно читав, Дружок усе запам’
ятав.
Пішов Петрик вже до хати, та забув книжечку взяти. Тут при-
біг маленький Тишко й запитав:
- Цікава книжка?
Став Дружок розповідати. Слухав Тишко про Карпати, про
озера, про моря, що є планетою Земля.. І про сонце, місяць
й зорі… Не чув ще Тишко такого ніколи.
Потім книжку розглядав, сторінки хвостиком листав.
- Так цікаво! – сказав Тишко. Та не вірю тільки я, що є круг-
лою Земля.
- Знав, що ти в це не повіриш. Сам не вірю я, хоч плач. Але
каже мудра книжка, що Земля наша, як м’яч, - відказав Дру-
жок.
А Тишко лапкою закрив вже книжку і сказав Дружку:
- Повірю, коли сам все перевірю.
Ой, як він поліз швиденько по гілках, аж на вершок. Зве
Дружка: - Лізь й ти до мене! Перевіримо урок.
І Дружок малий до Тишка теж добратися хотів, та як не си-
лився – не вийшло. Залізти на нижню лиш гілку зумів.
Каже Тишкові:
- Розказуй все, що бачиш. Чую я.
Тишко у відповідь:
- Бачу я ліс і гай, синю річку, багато доріг і хлібні поля. Бачу
село наше красиве, гарні садочки, ставок бачу я.
Із сливки все видно. Є всього багато, та зовсім не кругла на-
ша Земля. Бачу я школу. Треба туди нам. Чув я, що добрі там
всі вчителі. Хай нам розкажуть, хай нам пояснять, щоб мудрій
книжці повірили й ми.
То ж стали збиратися друзі до школи. Лапки помили і книж-
ку взяли, зібрали портфелі, ще й бутерброди поклали свої.
Снилася школа обом їм красива. Діток веселих багато у ній.
А вранці Дружок взяв Тишка за лапку й сказав:
- Йдемо разом. Боятись не смій!
Ой, як раділи малі школярята… До чого ж цікавим був в них
урок! Двері відкрилися і на порозі стояли два учні новенькі…
Тишко й Дружок.
Ще не було такого ніколи. Побачиш таке не щодня. О, як поща-
стило тим дітям веселим, бо вчаться із ними і пес, й кошеня.
Удачі Вам і натхнення! 
