У простір «острівця» мого буття,
У п’ятий день, ранкової години,
Під щастя материнства відчуття,
З’явилося в цей світ нове життя:
Народження здійснилося – дитини.
В ту п’ятницю, дарована мені,
Вона – моєю П’ЯТНИЦЕЮ стала,
Щоб: всі безсонні ночі, темні дні,
Події й передбачення сумні,
Із НЕЮ й задля НЕЇ – подолала.
Дитячу путь – встелила рушником
Своєї долі, як – дбайлива мати,
Не знаючи: вагань і перевтом, -
Як П’ЯТНИЦЯ іде ЇЇ шляхОм,
Щоб – зараз, і – з небес, - спостерігати.
