Стоїть берізка, зачарована зимою,
І в діаманти одяглась яскраві.
Виблискує чарівною красою,
зове кохання в свої сни казкові
А коло неї, ніби в хороводі,
Тополі з вітром перешіптуються тихо.
І заглядають на її прекрасну вроду,
І щоб ніхто не заподіяв лиха.
Щоб не ув"язнили у будні ці щоденні,
Щоб це кохання не розбурхало печаль.
Щоб діаманти довго і граиливо,
Моргали зорям крізь замріяну вуаль.
