Ідуть роки, години і хвилини
Секундами рахують свої дні
Часом буває важко без людини
Навіть коли щасливі то сумні
Коли удома, в темну пору ночі
Щемить серденько, хочеться тепла
Не вистачає лишень погляду у очі
Опісля виростає сильних два крила
І пролетіти можна цілу мапу світу
Одним лиш помахом пірнути в височінь
Промчатись хмарами, і дати фору вітру
Й побачить тільки щастя широчінь
Але чи суджено усім таке відчути
Чи то лиш сценою побачити у сні
Можливо й перетнуться ці маршрути
І машиніст поїде на яскравії вогні
Сум чергується із радістю. 
Гарний вірш. 
