Я прошу, дочекайся весни!
Зійде ясне сонечко високо.
Розпустять листячко ясени
І глянеш на білий світ, як сокіл.
Я прошу , дочекайся весни!
Зацвітуть яблуні, вишні в саду.
А час прожене зимові сни
Над нами тривоги, горе , біду.
Я прошу, дочекайся весни!
Я хочу набутись із тобою.
Тримайся, коли тривожать сни!
Підтримаю своєю рукою.
Я прошу, дочекайся весни!
Не залишай одну на цій землі.
Я без тебе, як сад восени
Не бачу неба сонечка в імлі.
Я прошу, дочекайся весни!
Не додавай серцю журби, тривог.
Я не боюсь заметіль зими,
Пройти крізь сніги допоможе Бог.
Я прошу, дочекайся весни!
Я не знаю ,як жити без тебе.
Дай надію , як сад восени,-
Що будеш триматися за небо.
Я прошу, дочекайся весни!
Борись за життя і не здавайся!
І від себе мене не жени,
Коли важко тобі - усміхайся!...
Я прошу, дочекайся весни!
Вірю, що подолаєш недугу.
Ти є сильний ,як дуб восени...
Обніму тебе, і зніму тугу.
Я прошу , дочекайся весни !
Я не залишу у біді тебе.
Спалює мене - докір вини,
Що в надважкій праці спалив себе.
Я прошу , дочекайся весни!
Тре боротись за життя до кінця.
Коли прийде час підеш у сни!
Ти -дай мені знак від Бога Отця.