Чорна земля виблискує атласом,
Дарма боротись в автобусі з галасом,
І в вихідні прокидатись о восьмій,
І по гостях ходити зі злості.
Зимою прийти щоб весною прощатись,
І в темноті без світла кохатись,
Зубну біль терпіти стереотипом.
По воду зі спраги ходити із ситом…
Дарма випаде сніг, і дарма він розтане,
Життя кругообіг, і з часом не стане -
Терпіння, зітхання, пшениці колосся,
І посвітліє на скронях волосся.
Дарма наступати двічі на граблі,
В бій виходити з сильнішим на шаблі,
Дарма падати знаючи що не зведешся,
Гратись з вогнем. Небезпечно!!! займешся.
Все просто-складнішого, що ж тут не так?
Дарма задавати питання «ну як?»,
Дарма квіти у вазу…, а в вазі вода,
Як все банально!!! як все дарма!!!
