Люблю життя, його не кину,
На хмари крилах не полину.
І хай там що стояти буду,
Любов і дружбу не забуду!
Сама собі я обіцяю
Життя допити аж до краю.
І те, чим доля наділила,
Не поламає мені крила!
Я не змінюсь, я не піддамся,
За дрібні гроші не продамся.
А місто, хоч і невелике,
Вже не почує мого крику!
І я жорстокою не стану!
Тоді скоріше вже зав"яну...
Тягар образи не лишаю,
Я ВСІХ ЛЮБЛЮ І ПОВАЖАЮ!!!
черговий раз на цьому порталі, читаю подібне неправильне формулювання - "сподываюсь не розчарую Вас)"
мене не можна розчарувати. я не критик, не редактор, тим паче не спонсор... маю ті самі права, що й ви. і не маю права розчаровуватись у комусь.
Ая відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ви праві, ви не критик, не редактор, але ви людина, що читає мої вірші. Тому те, яке враження вони справлять на Вас, та й на кожного, має просто велитенське значення...
об'ктивне:
занадто багато слів які римуються однієї мови, суцільна констатація фактів.
суб'ктивне: на всіх поваги, а тим паче любові не вистачить.
Ая відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ви не зрозумыли суты, а може просто не знаэте мене... мены цы слова дуже не просто далися, тому я за них ручаюся, ы прикро що це не очевидно, навыть не дивлячись на те, що видылены... а треба було використати рызны мови? гарна ыдея! я над цим подумаю)
теж гарно.
сколько неподдельной любви в этих словах...
