Люди не спроможні казати слова
Часом не працює у них голова
Не чуєш ні слова підтримки, і дружби
Ніби і хочуть, та не бачать в цьом нужди.
А чАсом буває що другу погано
Коли опускати руки ще рано
Тоді ти побачиш хто плече підставить
Хто всі умови життя на місця поставить.
Не той це буде, хто поруч навіки
Заплющь на мить лиш свої повіки
і все у житті змінить обстановку
Сценарій інший зіпсує постановку.
Не треба жалю і підтримки не треба
сама з усім справлюсь, візьму сили у неба
І люди які часто поруч бувають
Безжалісно у темряву тікають.
Слова.. Лиш слово одне.. не багато
Часом не поможуть ні мама, ні тато
Не треба нічого, сама уже зможу
Буде тобі тяжко, я теж не допоможу...
ні ну допомагати треба)
коли ти любиш свого друга, ит ж йому не відмовиш у допомозі...а якщо він тобі не допоможе раз, два, то таких людей треба викреслювати із свого життя.
а в цілому вірш дуже гарний))
мені сподобався)
T.S.Mari відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
просто надіялась на те, що це справжні друзі. але ніхто навіть і близько не стоїть.
дякую за вірша, це тільки що написала.. під емоціями)
