Дерева стоять в журбі і в печалі,
Вітер зриває листя останнє,
Падає на землю воно геть старе,
Якесь пожовкле й смертельно сухе.
Немов з небесної темної хащі,
Чорні хмари, роззявили пащі,
Дощ періщить, зло виміщає,
Ллє він безсоромний, не вщухає.
Та скоро замерзнуть краплі на льоту,
Впадуть пухнатими сніжинками в сльоту,
Вкриють своїми крильми все навкруги,
Розвіють пух хуртовинами по землі.
Земля білим білА... Вже прийшла зима,
На щоках трояндами розцвіла,
Ух, морозець! Кров до лиця прилива,
Гарячий чай з малиною нас зігріва...
