Час біжить, мов ріка швидкоплинна,
Все міняється в світі щомить,
Тільки в Матері серце за сина
Всі віки однаково щемить.
Запорошує пам’ять снігами,
Вже й на скронях давно сивина,
Та у серці лиш спомин про Маму,
Наче спалахом сонця зрина.
Це її перед сном колискові
Навівають нам райдужні сни,
А у Маминім сяйві любові
Виростають змужнілі сини.
Це вона нас навчає любити
Рідну землю, життя і людей,
І теплом материнським сповиті
Ми по світу крізь терня ідем.
Серце Матері схоже на птаха -
У тривогах тріпоче завжди,
Бо летить без вагання і страху
Визволяти дитя від біди.
І які б нам хвороби та муки
Зла недоля в житті не несла –
Нас зціляють лиш Мамині руки,
Що торкаються ніжно чола.
А коли всі вже програно битви,
Смерть ось-ось у лещатах скує –
Тільки Мамина щира молитва
Порятує дитятко своє...
Хоч від праці вона похилилась
І від літ посивіла коса –
Наймилішими серцю лишились
Її ніжність, любов та краса.
Все життя ми несемо той спомин
Про усмішку та очі сумні.
Повертаймось частіше додому,
Щоб вклонятись її сивині!
Вічна Мати, що зветься Марія,
Шле молитви за нас в небеса,
І горить в кожнім серці надія,
І щомиті любов воскреса...
2007р
валькірія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, пані Ольго! Цього вірша присвячено матері одного чоловіка, який трагічно помер 10 років тому, який також був поетом і ... моїм коханим... На слова цього вірша вже написано дві пісні, які співають у нас у Львові...
На слова цього вірша вже написано дві пісні, які співають у нас у Львові...
