Мені здається , що задовго до нашого народження, коли простір розрізала лише дивна неймовірна сукупність звуків,які приховані від людського вуха, а наші душі були просто чистими енергетичними хмаринками, які були готові до сприйняття першої в житті особистої інформації, нас гріло якесь світло. Особливе і не схоже на видиме світило, що вітає нас кожного нового дня, а якесь трохи містичне ,приховане. Воно розміщувалося десь на відстані, проте манило до себе оті наші несформовані особистості. А потім ми полетіли назустріч тому нечутному зову, що долинав з кінця шляху. Нас ніс вітер простору, віяло теплом. То було мабуть очищення вогнем – таким який породжується з води. Ми не мали ні крил,ні певних форм. Наші душі тільки-но набували відносної чіткості. Дух же невинний і не знайомий ні з чим ще на Землі – був справді схожий на ангельську сутність! І в цей момент нам заклали в саму глибину все, що ми маємо зробити в цьому житті.
А може ангелами постали ми тоді перед отим Мега-Сонцем!Такі природні для вищих сфер, що стали одного моменту посеред Вічності нам домівкою, і такі чужі потім вже в людській подобі.
