Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ярослав Дорожний: Доріжка часу - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Наталя Данилюк, 30.05.2012 - 18:20
Вгамує – близький біг людиниПоміж Земних сердець окрас й будинків стін. -удвох бігти до горизонту значно приємніше. Тим паче,що насолоджуючись присутністю одне одного навряд чи захочеться поспішати до тих манливих фінішів...Гарний вірш. Ярослав Дорожний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
таки так. і летіти, і шпортатись...
Леся Геник, 29.05.2012 - 19:54
Горизонти, як правило, манливі... Тільки в жодному разі не даватися втомі, адже поряд десь... мабуть вона - та близька і так необхідна людина...
Ярослав Дорожний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
то десь - надто далеко...
Ліоліна, 29.05.2012 - 19:30
Прочитала Ваш вірш і згадала,скільки я мріяла, щоб добігти до горизонту, а там - кінець землі на слонах чи черепахах, а ти - добіг! Але горизонт...Та якщо поряд мене біжить він (у когось - вона), шукати горизонту й не варто!?55 Ярослав Дорожний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
таки правда. але як не горизонт шукаєш, то її...
Артур Сіренко, 29.05.2012 - 18:14
Гарно! Доріжки часу - вони як доріжки коксу - теж полонять людей примарними знаками і роблять їх сентиментальними....
Ярослав Дорожний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
важкі полони сентиментальністю...
|
|
|