Ніби крупинки горя ,вбивають помало
і серце моє типу руками ти зжала
І останній вдих не збувся , як під водою
Та я не риба , нажаль кидає мною..
Ти десь далеко , чи зовсім близько
Буквально кілометри ,чорні птахи літають низько
Ні , я не хотів цього, я не бажав цього
Але доля мені дала його
Цей лист в якому вказано
Життя прекрасне , але її не згадано..
І це так дурно розуміти все
Що книжка наша не пишеться вже..
На долю спирати не варто , я знаю
У всьому винні самі , себе картаю
І все-таки так важко на душі
Та це змінить все, не почуте твоє ні.....
