Невже можливо, що тебе я втрачу
І світле небо обернеться дном?
За кожен сміх віддам сльозу гарячу
І кожен день почну примарним сном.
Невже можливо, що без тебе буду
Вся наодинці з мукою вірша?
У темнім морі суєти і бруду
Потоне обезсонцена душа.
Ні, я не вірю у примхливість долі,
Інакше - зло пробралося і в рай.
Моя любове, у земній юдолі
Не покидай мене, не покидай!
