Колись весна заплакала дощем,
А вітер гілкою все стукав у вікно
І десь на березі розбитого життя
З листа твого кохання проросло.
Ти став спасінням у моїм житті,
Хоча ми і не бачились ніколи.
Та все частіше ти приходив в сни,
Де було щастя у Наталі і Миколи.
Здається, проти нас був цілий світ.
Сторонні і близькі дивилися ворожо.
Та тільки знати з них ніхто не міг,
Що нас з тобою поєднала Мати Божа.
В далекому Карпатському краї
У сні явилася Пречиста Діва.
І, посміхнувшись лагідно мені,
Сказала, що з тобою буду я щаслива.
До нашого весілля ми пройшли
Всі кола пекла і випробування.
Та світло все одно перемогло!
Цвіте троянда нашого кохання!
