Десь серед зіркових ночей
Поблизу отих глибоких очей
Я душу свою почала губити
І осінь більше хотіла любити
Під небом, покритим туманом
Далеко, жорстоким обманом
Шелестіло листя, опадало
Воно про зиму нам сповіщало
Холодні дощі, що місто заливали
У душі вони смуток проливали
з тобою у світ будений поринала
думки у тебе мимоволі закохала
як вільний птах, усе плавно літав
А я так боялася, щоб ти не впав
Хочу сказати, що ти усе брехав
Але ж навіть надії мені не давав
Усе сама придумала і написала
Увесь світ ілюзій побудувала!
