подивитись вперед. те, що нас хвилює
як вістря у горлі дихати не дає
ми волю слухали, ми її голос чули
хтось прийшов і так грізно сказав
не слухай, це не твоє.
ні не спатиме море, червоне, червневе чи чорне
і ми, вже такі готові. хай спробують
засунути вістря у горло
втомленим, та нескореним
ми слухали волю, вона нам вітром гуділа.
вона нам у житах співала свої пісні
війни не буде. війна перегоріла
як з задрості люто горіли ті
хто її народили.
війни не буде. бо поряд із нами боги
війни не буде. вже голос подали німі
ми жити на цій землі будем доти
доки в наших серцях не відгорять вогні
