Сьогодні я додому прилечу,
Лелекою вернусь до свої хати,
Так важко бути в чужині,
Та знаю - я не одна, таких багато.
Зустрінемося разом в літаку
І кожен розповість про свою долю.
А на своїй землі ми не чужі,
Де кожен відчуває тую волю.
Я вийду в поле, де буяють пшениці,
Волошки й маки заплету у косу,
Де роси змочать ноги на зорі,
Де пахнуть трави у густих покосах.
Де, над водою верби похилились
І на тополях знов лелеки оселились,
В своїх домівках , як і ми,
Що повертаємось туди.
Я на своїй землі, як в раю,
Та щастя більшого не маю,
Як мій народ, моя родина,
Всі друзі - Славна Україна!
І житній хліб, що пахне на столі,
І вишитий рушник, що образ прикрашає:
О Боже милий!- Це моє життя,
Я іншого не маю і не знаю.
Я притулюсь до рідної землі,
Тепло відчую, як від рук своєї мами:
Моя земля - ти мій священний оберіг-
Ми на чужині, та ти завше з нами...