|
Мазур Наталя
«Душа на кінчику пера»
Хмельницький – 2012
Видавець Стасюк Л.С.
Чи можна, прочитавши вірш, визначити статеву приналежність автора?
Кажуть, що так. Пишуть навіть дисертації на цю тему. Ось, наприклад, така: «Виявлення гендерних** ознак концептів „Дім” і „Любов” на матеріалі жіночої поезії, спираючись на інструментарій гендерної концептологiї.» … Уфф!!
Наскільки це важливо – виявлення тих ознак і концептів? Використати гендерний підхід при проектуванні громадського туалету мабуть і справді важливо.
А для читання літературних творів..?
Читаючи, кожен хоче знайти в книжці щось співзвучне собі, своїй душевній організації. Тобто в чужих текстах ми шукаємо віддзеркалення самого себе, приміряємо щось на себе.
Що хоче побачите в жіночій поезії чоловік? Гадаю, те що й жінка – сентиментальність, щирість, темперамент, романтичні фантазії, але меншу кількість брехні (в порівнянні з віршами чоловіків).
-----------------------
З цікавістю і задоволенням став читати збірку віршів «Душа на кінчику пера» Мазур Наталі. (А заодно, намагався потренуватись в «виявленні гендерних ознак…»).
Наталя відчула серйозний потяг до поетичної творчості вже в зрілому віці, тобто оминула стадію підлітково-гормональних схлипувань і «ахів». Тому вона впевнено висловлюється, чітко усвідомлює, про що говорить, спираючись на власний життєвий досвід.
Збірка її україномовних віршів складається з трьох розділів:
1. «В ритмі серця» - лірика кохання.
2. «Легенди подільських Товтр» - пейзажна лірика.
3. «Спливає час» - філософська лірика.
------------------------------------------
1. Жіноча поезія завжди включає багато любовної лірики. Це природно, і це зрозуміло. Жінки глибше і детальніше ніж чоловіки, відчувають своє єство, і це позначається на їх поезії.
В збірці Наталі Мазур теж багато традиційних любовних сюжетів.
Ось сюжет, де жінка одночасно є сильною і слабкою, і цей фактор тільки доводить її довершеність. Ось прояв того, що жінка у всі часи є носієм традиційних цінностей. А ось вона знаходить в собі сили, щоб іти далі, не зважаючи на невдачі, ще й свого обранця скеровує в потрібному руслі. І так далі, ще і ще – скільки ж є варіантів цих споконвічних сюжетів!
Ось жінка залишається прекрасною, тендітною і витонченою навіть в складні моменти життя:
«Повір, мій милий, не зима,
А щедра і багата осінь.
Хоч павутинка у волоссі,
Причин для смутку ще нема.»
«Повір»(14)*
Що не кажіть, в багатьох відношеннях жіноча лірика цікавіша чоловічої. Вона менш обтяжена ідеями, але більш глибока.
А ще, як не дивно, але жіноча поезія менш сором’язлива, бо сором'язливість це виключно чоловіче почуття, (яке вони часто приховують за удаваною брутальністю чи бравадою).
І в збірці віршів «Душа на кінчику пера» щиро зображено прості людські почуття і переживання, якими поетеса відверто ділитися.
Ось недвозначні натяки і очікування:
«Вони удвох...
Їх спрагнені бажання...
Бездонний погляд...
На руці рука...
Його слова палкі...
Її мовчання...
Доріжка місячна
Клубочиться
Легка...»
«Кава в постіль»(24)
А це трохи еротики:
«Мліють груди, як пуп'янки спраглі,
Зачекались твого повеління.
Простягнув свої руки засмаглі,
І тихесенько став на коліна.
Затремтіло бажання в зап'ястях...
Біля тебе спинилась в покорі.
Ти занурюєш голову в щастя...
Місяць вправно визбирує зорі.»
«Місяць визбирує зорі»(18)
А тут справжня пристасть:
«Жаги цілунків ураган,
Жаги обіймів до нестями,
Коли підносить почуттями
І вивергає, як вулкан
Всю пристрасть, що в мені живе,
Що десь захована у серці,
В шаленому, нічному герці,
Що плоть мою, як греблю рве.»
«Чи я люблю тебе…»(17)
А ось у змісті збірки кинулись у вічі назви віршів з, на перший погляд, командно-імперативними звертаннями-наказами до коханого:
«Подаруй мені посмішку долі»(11), «Повір»(14), «Мовчи»(15), «Чекай»(28), «До тебе хочу»(29), «Прилети в мої сни»(30), «Не залишай мене»(65), «Я хочу повернутися у осінь»(34)
О! Кров легендарних Амазонок! – подумав я, і помилився.
Насправді, в цих віршах не жіночі капризи-вимоги. В них лише традиційний для жіночої поезії молитовний стиль:
«Хай молитва твоя
Лине тихим зітханням до Бога.
Хай сльоза на очах
Розплескає найтяжчу печаль.
Хай від нині у нас
Буде тільки щаслива дорога,
На якій ми удвох
Разом знайдемо втіхи причал.»
«Прилети в мої сни»(30)
2. Образи природи в книжці поезій «Душа на кінчику пера» використовуються не як щось самоцінне, а як знаки, що виражають цілком певні людські почуття, способи спілкування із зовнішнім світом:
«Іду по стежці. Ліс стоїть стіною
Виготовля картини феєричні.
Красуня осінь в сумі ностальгічнім
Своїм мовчанням ділиться зі мною.»
«Лісова мозаїка»(52)
Це і звернення до стихій, пір року, дерев, квітів, як свідків пам’ятних подій – «Слива»(37), «Вербиця»(43), «Чуєш дубе»?»(51), «Осінній етюд»(53).
«Запах лагідний лине,
Проводжає в минуле.
Воскрешає хвилини,
Що в душі десь заснули.
Вдвох збирали шипшину.
Пам'ятаю і досі,
Цілував без упину
Ти лице моє й коси.»
«Шипшинка»(40)
3. В віршах третього розділу йдеться про філософію звичайного життя – про плинність часу, про старість і юність, про батьків і дітей, про сімейні цінності.
«Доню, моя донечко, сльозинко на очах,
Відлітаєш ти від мене у життєвий шлях,
І де б не була ти, у які не йшла світи,
Мамина молитва тебе буде берегти.»
«Доню, моя донечко»(60)
В цих розмислах поетеси відсутні абстрактні конструкції, немає трансцендентного*** відстороненого споглядання. Насправді - все пережито зсередини, пропущено через душевний кристал і вилито на папір «через кінчик пера».
В віршах Наталі Мазур відчувається особлива музикальність - багато з них так і просяться, щоб їх заспівали.
Наталя зуміла висловити свої переживання і мрії в поезіях, при читанні яких в кожного відгукнеться якась часточка і його серця.
----------------------------
P.S. І на завершення – якщо поезія справді захоплює, то статева приналежність автора значення ніякого не має.
Євмен Бардаков
16.11.14
*– в дужках номер сторінки в збірці
** - Ґендер (англ. gender — «стать»— соціально-біологічна характеристика, через яку визначаються поняття «чоловік» і «жінка», психосоціальні, соціокультурні ролі чоловіка і жінки як особистостей, на відміну від статі, яка позначає біологічні відмінності.
*** - Трансцендентний - (від лат. transcendo — переступати) — філософський термін, що характеризує те, що принципово недоступне досвідному пізнанню або не ґрунтується на досвіді.
ID:
537649
Рубрика: Поезія, Присвячення
дата надходження: 18.11.2014 00:20:40
© дата внесення змiн: 18.11.2014 20:56:39
автор: Віктор Ох
Вкажіть причину вашої скарги
|
Вперше натрапила на Вашу рецензію, пане Вікторе. 
Теж маю цю прекрасну жіночну збірочку у своїй бібліотеці. Пані Наталя - майстриня пера!Приємно було разом з Вами, пане Вікторе, пройтися сторінками її поезій! 
Гарний анонс-реклама для збірочки і автора! 
