Хитрощі великих думок
Вони б’ють ключем
Через зелений коридор спогадів людських
Що ти робиш коли ласка через край?
Але бігаючи по колу
Кровоточать думки занедбаних коханців
Скільки часу пропадає у юності
Перед тим, як ловець снів проявить себе
Оскільки наше дитинство сповнене сміхом
Ми бажаємо залишатися в цьому стані вічно
Ніколи не знаєш, хто більш сильний
Всі розправляють плечі перед обличчям небезпеки
Хоч в середині дорослий залишається дитиною
Не потрібно плакати
Не потрібно цілувати в уста втрачені можливості
Навіть після всього
Вони не стануть тебе любити більше
Коли ми будемо жити щасливо?
Радісно, забудемо про зневагу
Коли ці кулі знайдуть свій кінець
Діти не мають бачити страх
Хитрощі дорослих всіх війн.
