Дешёвый кофе
Дождит. Но где-то небо полыхает.
Гремит ли гром...скорее – бой.
Во рту горчит. Тютюн отвратный,
и кофе - суррогат. Го..но…
Блиндаж как сито. В ворот - капли,
температура тридцать семь…
Мне б позвонить, услышать: «Как ты…?»
Но мёртвий номер. Нах…Совсем.
Все это к чёрту! Мелочь, капля!
Не верю: Ты - среди потерь?...
и линию ключицы, запах
полынный помню… Мне поверь,
что сколько бы не разделяла
судьба- злодейка нас, пускай,
ей этого - всё мало, мало...
Прошу: прости...Не забывай!
Последний ком земли бросаю.
В карманы руки. Тень...и я.
Эх, если б…Знаешь, я – скучаю…
Никто не видит? Боль - моя.
Проклятый нож! Гранаты, пушка,
и грязный пот, и суррогат…
Из уха кровь...Эй друг, послушай,
всё это - мне! Лет сто подряд...
Светает. Утро. Солнце всходит,
бросая в грязь - лучи - в откос,
и чернь тумана прёт в окошко,
сражаясь с дымом папирос…
Дешева кава
/Автор: Разрыв Непрерывности/
Холодний дощ. І десь заграва.
Чи грім чи бій, усе одно.
Міцний тютюн, дешева кава.
Гірка й солодка. От лайно...
Тече бліндаж. Вода за комір.
Температура тридцять сім.
Я б подзвонив, але твій номер
Давно вже мертвий. Нова SIM.
Та це, до сраки. Це дрібниця.
Усе одно, ти десь живеш
І все одно, твоя ключиця
Полином пахне. Скільки меж
Між нами вже набудувала
Ця дивна доля. Через край.
І їй все мало, мало, мало.
Та все ж, здавалося б, нехай.
Вже кинути останню жменю
Сухої чорної землі.
Й зховавши руки у кишені
Піти у тінь. Це все мені.
Цей клятий ніж, ця клята зброя,
Дешева кава, чорний піт.
Із вуха кров, серветки з гноєм.
Це все моє. На сотню літ...
Вже ранок. Сходить сонце.
Брудні калюжі на землі.
Брудний туман. Брудне віконце
У нікотиновій смолі...
Автор загинув в квітні 2024. Віктор Макаліш з Нової Одеси. ЗСУ. Прекрасно володів російською і міг би сам написати цією мовою вірш. Не написав. Не бачу сенсу в перекладі. Навіть читати якось не хочеться
norma Ardeko відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую що звернули увагу... Раніше в мене були спроби перекладу на українську мову...А це - перша спроба - навпаки...Мабуть тому що я багато років розмовляю російською, живу в російськомовному середовищі, мені це вдалось
norma Ardeko відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Разрывчик -одобрил... Для меня - это высшая похвала. Да и я - дрожала, когда переводила...Вошла в ситуацию, и понимала , что испортить -нельзя...Выставила здесь, что бы всяким "ёжикам бешенным" было понятно, с кем имеют дело )