Цю жінку кличуть лише для одного -
Щоб вдоволить свою тваринну хіть,
Кохаються із нею до знемоги
І щось говорять мимохіть.
Ту всю свою жіночу силу,
Що накопичила вона за довгий час
Беруть ураз за душу милу,
Беруть всього за один раз.
Нещасна жінка – ти продажна,
І хто ж тебе зробив такою?
Насправді ж ти богиня недосяжна,
Цнотлива, недоторкана рукою.
Та ти забула про свої чесноти,
І першому зустрічному ти віддалась,
Кохатися із ним тобі охота,
Бо ти ні в чім нікому не клялась.
Не присягала Богові, ні чоловіку,
Що будеш силу цю жіночу берегти,
Ти досягла вже того віку,
Що можеш з будь-яким лягти.
Повія – жінка лиш на виклик,
Повія – жінка без душі,
У ній розряд тих звуків стихлих,
Вона торгує тілом за гроші.
