А поети — звичайні люди,
Не святі вони, не безгрішні,
Особисті думки та душу,
Без процентів вкладають у вірші.
А поети — вони, як діти,
Безкорисливі світлі мрійники,
вранці — каву з римами п'ють
і горять у думках, мов світильники.
То блукають у білих віршах,
То розмови ведуть верлібрами,
Чи сонети коханим пишуть,
щоб читати вночі по під вікнами.
А поети – вони диваки,
Із пером — рвуться в бій героїчно.
Доля їх – поетичні рядки,
Вирок даний з Небес довічно.
Тетяна Купрій , 2015
"Особисті думки та Душу,
Без процентів вкладають у вірші".
Чудово! Саме то і є справжні поети, що вміють так вкладати душу у вірші. Це шедевр, який я із задоволенням додаю у обране.
