Я з Маріуполя, я українка.
Над містом прозора літає хмаринка.
Зкінчилося літо, лишилась війна.
Здригається й стогне Донецька земля.
Хтось каже мені - Донбас бездуховний.
А ми поспішаєм під купол церковний.
І в вірі своїй православній, святій
Ми щирі, ми сильні і рід тут весь мій.
Спілкуємось різною мовою ми,
Та всі України ми дочки й сини.
Нас праця єднає і пісня одна,
І мальва рятує нас всіх чарівна.
Вдягну вишиванку святкову свою.
Хай мій оберіг захистить від вогню,
Мій Маріуполь і всю Україну.
Ніколи не станемо ми на коліна!
Дніпро і Полтава, Чернігів і Львів
Чекають з війни своїх дочок й синів.
Ти рідная ненька, ти наша єдина,
Моя Україна, моя Україна!
Прядка відповів на коментар БИЧ, 25.10.2016 - 14:37
я не буду перед вами распинаться и что то доказывать я здесь живу и вижу всё и знаю обо всех а таким как вы нас не понять живите и дальше в своих иллюзиях
