У сірому світлі багато тепла,
Там зорі розквітли, там зникла імла…
Розбурхане море торкається снів,
І небо прозоре в полоні дощів…
Небачене диво побачили ми,
Хай буде щасливим…
Ми так довго йшли,
І довго блукали, та наприкінці
Знайшли все потрібне
На нашім вікні…
Там всі візерунки говорять про час,
Про теплі обійми, що бавили нас,
Про очі-озера, про ріки-слова,
В яких човен щастя ще не відплива, –
Припнутий до берега серцем твоїм,
Те місце, де добре, ми кличемо дім…
Птахи відлітають у теплі краї
Шукати зупинки і ті береги,
Де сонце тепліше, добріші вітри…
Нам легше, ми разом…
Ми вже прийшли…
14.11.2016
