Ти квітка якогось бога,
Що цвіте у нього в саду.
Чи приведе мене до тебе дорога?
Чи колись я до тебе прийду?
Чарівна мелодія для мого серця-
Голос ніжний твій і неземний.
У очах я бачу, як у двох озерцях
Цілий світ відбився чарівний.
Ти для мене в темряві світло,
Ти для мене в пітьмі вогонь.
Цей навколишній світ - тло
На якому відбитий день.
Як Венера, та що з богинь,
Так описую я, зараз, тебе.
Ти одна із моїх святинь,
Якій присвячую я себе.
Може щось не ідеально пишу,
Але це-все мої почуття.
У рядки виливаю я душу,
Про всі ознаки мого буття.
Можливо це буде не до теми,
Але ти саме та: про яку
Ні в казках розказати про тебе,
Ні написати пером у рядку.
Саме та, яка потрібна поету,
Як найпрекрасніша муза душі.
Якби була б моя - по секрету,
Всі інші для мене були б чужі.
Єдина із тих, які серед всіх,
Розкішна квітко, райського саду.
Чи можу я бути у твоїх ніг?
Чи я ніколи до них не впаду?
Мій подих весняного вітру,
Який поверне мені життя.
Яскраве сонце для мого світу,
Від якого нема вороття.
Я б і далі писав і складав,
Та вже рими не лягають в рядок.
Я не знаю хто мені дав
В одну сторону без місця квиток!
(присвячено С.С)
