Десь грім ще озивається луною,
Над містом іще зливи ллють хвости,
А вже веселка грає над Десною,
Побудувавши з крапельок мости...
На південь суне чорна громовиця,
Десна парує й зблискує сріблом,
В блакитнім небі сонячна криниця
Б'є водограю золотим крилом.
В траві переливаються росинки
І падають на землю кришталем.
Вони – то теж малесенькі веселки...
Давай мерщій в долоні їх зберем!
І заховаєм в серці так делеко,
Щоб завжди нас єднали, як мости...
Вже дощ затих, вже вилетів лелека,
Вже знову все продовжує цвісти...