А в очах ще й досі потоп і негода, непідкорена буря, що прагне жалю. І якась божевільна блакить-насолода, непідкупно купує мене. Чи може я сплю? Задрімну на канапі з бокалом вина, що розлилось дурманом у мої думки. Та жене корабель вперед, хоча й мілина затягує вниз, найкращі рядки. © #КорицяМедова
ID: 743005 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 22.07.2017 01:03:13 © дата внесення змiн: 22.07.2017 01:03:13 автор: Кориця Медова
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie